,€ 39.4
Досье 
Любимый город 
Эксперты 
Карта Запорожья 
Вебкамеры 
Справочник 
В рамках фестиваля «Запорожская книжная толока» областной центр посетил известный украинский писатель Любко Дереш. Выступления автора собрали аншлаг в выставочном центре «Козак Палац».
В частности, Любко Дереш презентовал свою новую книгу «Спустошення», прочитав несколько страниц из романа.
««Спустошення» – это роман для тех, кто знает что-то о манипуляции сознанием и медитации, о хаосе и подсознательном, о черных лебедях и о Звере, крадущемся во тьме. Эту книгу не получится читать вместе – ее надо читать в одиночестве, вдумчиво, входя в ее настроение и ритм, улавливая ее красоту. Так она раскроется для того, кто ищет в литературе глубины. В этой книге есть атмосфера, история о любви и великой тайне, каждая из которых по-своему поглощает человека, давая густое и непревзойденное чувство безнадежности и романтики, как это умеет делать только Дереш», – говорят о романе.
Также писатель провел дискуссию с присутствующими на тему: «Культура как война за сознание». Он затронул темы войны, сострадания и культуры общения. Далее приводим цитату на родном языке автора:
«Коли люди співпрацюють, то автоматично включається повага. Неможливо співпрацювати, зневажаючи одне одного. Потрібно мати момент довіри, щоб будувати якісь ланцюжки, і думаю, що це здорово. Але, як з’ясувалося, в місті є ще одна проблема, і вона пов’язана з темою протиставлення. Виявляється, в місті практично ніхто нікого не знає і всі бояться знайомитися, всі залишаються своїми розділеними групками. Якщо в перші повоєнні періоди були дві великі группи, які протиставлялися одна одній: проросійська и проукраїнська, то чим далі, тим більше відбувається це дроблення. І між цими групками виникають свої конфлікти, свої непорозуміння, тому що завжди можна знайти, до чого присіпатися, знайти підставу для конфліктування. Можна зробити висновок, що та ворожість, яка є, викликана не стільки конкретними якимись кроками зовнішніх людей, скільки страхом, який є всередині нас. Страхом, озлобленістю... В цілому це можна назвати незадоволеністю якраз тих потреб, які в нас є, і ми просто шукаємо винуватих. Дуже легко ця озлобленість знаходить об’єкт, на який можна вилити ці свої емоції. Тому, щоб почати цей діалог, потрібно зробити крок, наважитися почати знайомитися і спілкуватися. А це неможливо без нотки любові, тепла, якогось авансу. Тому виникає питання: як я можу змусити себе чи налаштуватися так, щоб цей діалог міг розпочатися. Очевидно, що він має дві складові. Одна з них включає економіку, що дійсно наші потреби повинні бути задоволені, а інша складова включає в себе ось цю емоцію, щоб ми наважилися один з одним спілкуватися, хай навіть через якийсь страх».
Читайте также:
